П’ятниця, Лютий 22Доброго дня Борзнянщина!

Історія Борзни та Борзнянського краю старих часів!

Історія Борзни Ольги ЧерненкоЗ історії Борзни старих часів, автор книги «Жаринка пам’яті в руках моїх» Ольга Черненко стверджує, що Борзна одне з найдревніших поселень Сіверського краю. Про те, що в нашій місцевості жило східнослов’янське плем’я сіверян, свідчать непоодинокі знахідки знарядь праці, побутових речей.

У різні часи знайдено предмети скіфського періоду: черепки з яскраво-червоної глини, золоті бляшки із зображенням оленя, багатогранні бронзові наконечники, стріли, гудзики, бронзові прикраси у вигляді птахів та звірів. Для прикладу: у 1929 році в Борзні по вулиці Лермонтова викопали 2 золоті монети. Пізніше з Національної академії наук України, куди було відправлено знахідку, повідомили, що одна з монет – грецького походження, інша – скіфська. До пам’яток скіфського періоду належить і поховання (курган) у Борзні, де були знайдені залізний панцир, бронзовий кастет, амфора. Та спеціальних розкопок і дослідження кургану так і не було проведено.  Можливо курган ще не все розповів теперішнім поколінням і його таємниці чекають нового відкриття.

Історія Борзни старих часів Історія Борзни старих часів

Кургани та поселення скіфських часів (VII—III ст. до н. е.), як вказують вчені з інституту історії академії наук України, що належали землеробсько-скотарським племенам, знайдені у басейні річок Борзенки та Десни, біля м. Борзни.

Історія Борзни старих часів вказує, що наші пращури селилися на берегах річок. Цілком ймовірно, що й на нашій території одне з перших таких поселень могло виникнути на лівому березі річки Борзенки (район сучасного селища). Від ворогів його ховали густі ліси. Згідно записів в «Историко-статистическом описании Черниговской Епархии» (в книзі 6) вказується, що місцевість Борзни була заселена в ХVII  столітті.

Археологічні дослідження

Наприкінці минулого століття видатний український історик і археолог, викладач Київського університету В. Антонович досліджував околиці Борзни і виявив кургани та поселення I-V та XIV-XIII століть, городища XII-XIII та XVI-XVII століть. Тут знайдено черепки яскраво-червоної глини, золоті бляхи із зображенням оленя, бронзові наконечники стріл, пряжки, гудзики, втулки, залізні наконечники списів, панцир, бронзові прикраси у вигляді пташиних, звіриних голів.

Монголо-татарське навалля

На початку ХVIII століття на руські землі почала насуватися страшна небезпека. Зі степів ішли полчища монголо-татар, які руйнували все на своєму шляху. У 1239 році вони розграбували і спалили Чернігів, така ж доля не оминула і наше Селище.

Побутує версія, що давньоруське городище як праматір Борзни було стерте з лиця землі монголо-татарами, а через певний час відродилось уже на місці сучасного Замку (в. Шевченка). Цього відкидати не можна. Трагедія могла статись на початку осені 1239 року, бо вже в жовтні кочовики «приступиша в силе тяжце» до Чернігова. Але знову ж таки цю версію підтвердити нічим.

Варто наголосити, що на території міста відоме древнє поселення – так званий Замок (на теперішній вулиці Шевченка, біля міського пляжу). Здається сама природа охороняла його від нападу чужинців. Із трьох боків це місце було оточене водою, а з сушею з’єднувалося лише в одному місці – в районі сучасної бібліотеки. Неподалік несла свої води річечка Алагін. З усіх боків Замок був обнесено дерев’яним частоколом.

Таємниця Замку з історії Борзни старих часів

Припущення: якщо Борзна спадкоємиця Селища, то чому не могло існувати тисячу чи й більше років тому подібне поселення у більш зручному й вищому місці – в Замку? Колись, через роки, може, вдасться з’ясувати не тільки цю обставину, а й походження назви річки і міста. (Автор: Михайло Москаленко). Твердження про польське походження (від «борзий» – швидкий) давньоруського городища або річки абсолютно безпідставне. Менш наївно провести паралель між словами «Борзна» і «борозна», «борона», «боротизна» (від слова «боротися), «бороть»…

Підземні проходи Борзни

Досить цікавими залишаються підземні ходи під Борзною. По історії старих часів та переказам старожилів а також за спостереженнями самих жителів на місці Селища залишились підземні ходи. Історики стверджують, що такі підземні ходи створювались в кожному місті. І вірогідніше за все вони починають свій початок в старовинних храмах, церквах це пов’язано насамперед з тим, що періодично на українські землі відбувались напади. Тому для забезпечення відходу в ліси і створювались підземні проходи. Деякі засвідчення вказують що їх розмір досягав таких величин, що давало можливість проїжджати кінним возом.

Посилаючись на документи з архіву Л. А. Пляшко пише: ««Для вилазок влаштовувались поперек валів ходи шириною та висотою два метри. В них підлога, стіни й стеля робилися в зруб і мали четверо захисних дверей». Подібні тунелі прокладалися для пішоходів, коли треба було вийти на город, в сад, по воду або під час облоги мати запасний вихід за місто. Такі вилазки — підземні ходи авторка називає в Ніжині, Борзні, Батурині та інших містах. У 60-х роках XVIII ст. в Борзні було п’ять підземних вилазок. Одна з вилазок до р. Сули показана па плані Лубен 1769 р. Такі ж ходи-вилазки, говорить Л. А. Пляшко, були майже в кожному українському місті.»

За матеріалами книги Ольги Черненко «Жаринка пам’яті в руках моїх».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *